Головна » Проекти школи

Проекти школи

Студентка IV курсу

 спеціальності політологія

 Національного університету «Острозька академія»

 Бурба Олександра

 

«Чинники електорального успіху кандидатів на місцевих виборах 2015

 

року (на прикладі Волинської області області)»

 

 

Місцеві вибори, що відбулись 25 жовтня 2015 року в Україні були проведені за пропорційною виборчою системою з відкритими партійними списками. Для громадян України місцеві вибори 2015 року були третіми за останні півтора року. Важливим залишається той факт, що у політичній та електоральній культурі українців вибори до місцевих органів влади традиційно вважаються менш важливими у порівнянні з парламентською та президентською кампаніями. Серед населення поширена думка про те, що місцеве самоврядування в Україні володіє обмеженими повноваженнями та мало на що впливає у житті середньостатистичного громадянина. Часті зміни,

 

що були внесені до виборчого законодавства щодо місцевих виборів здійснювались у 1994, 1998, 2004, 2010 та 2015 роках і були покликані для того,

 

аби здолати недоліки виборчого процесу. На практиці це лише дезорієнтувало електорат та з кожною зміною викликало ряд запитань про організацію виборів.

 

Проте після фактичної перемоги Революції Гідності та зміни влади в Україні пройшли президентські та парламентські вибори, тобто незмінними залишились тільки місцеві очільники, які були відображенням політичної палітри 2010 року. Цей факт виявився таким, який найбільше розкриває доцільність зміни композиції влади на місцях.

 

Важливим залишається той факт, що місцеві вибори 2015 року в Україні пройшли за відкритими списками, а прив’язка усіх, навіть безпартійних до списків політичних сил стимулювало маскуванню кандидатів та віртуалізації політичних партій на локальному рівні. Тому досліджуючи електоральну поведінку громадян України ми маємо на меті з’ясувати які чинники сприяли


електоральному  успіху  кандидатів  до  органів  місцевого  самоврядування:

 

партійна підтримка чи власні ресурси кандидата.

 

Якщо говорити про перебіг передвиборчої кампанії на місцевих виборах та власне вибори у Волинській області, то переглядаючи попередні списки кандидатів, які затвердили конференції партій можна зробити висновок, що більшість партій використали можливість нововведеного закону 2015 року та продублювали кандидатів як у міську, так і у обласну ради. Чимало імен у списках нові – це пояснюється тим, що на політичній арені з’явилися партії-

 

новачки1. Щодо об’єкту нашого дослідження – перебігу передвиборчої кампанії по Волинській області, то найбільш активну агітаційну кампанію в усіх районах області проводили політичні партії ВО «Батьківщина», Блок Петра Порошенка

 

«Солідарність» та Українське об'єднання патріотів «УКРОП». Слід також відзначити, що деякі політичні партії проявляли виборчу активність не на всій території області2. ГМ «Опора» також відзначила, що місцеві політичні організації, партії та кандидати застосовували традиційні форми агітації

 

(розміщення друкованих агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами,

 

розповсюдження виборчих листівок, встановлення агітаційних наметів та поширення агітації у ЗМІ, проведення зустрічей з виборцями). У

 

передвиборчих перегонах 2015 на Волині також мали місце порушення виборчого законодавства, такі як «благодійність» від кандидата БПП

 

«Солідарність» В’ячеслава Теліцина у Луцьку; агітація у недозволених місцях

 

(с.  Воротнів,  кандидата  у  депутати  до  Волинської  обласної  ради  від

 

«Радикальної партії Олега Ляшка» Володимира Гвоздика), (агітаційні листівки без вихідних даних кандидатів у депутати до Луцької міської ради від політичної партії «Народний Рух України»), (розміщення у Камінь-Каширській районній газеті «Полісся» інформаційного матеріалу з ознаками агітації на користь кандидата до Волинської обласної ради від політичної партії

 

1Яких кандидатів висувають політичні сили у Луцьку [Електронний ресурс] // Volynnews. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.volynnews.com/news/policy/yaki-vershky-uviyshly-do-politychnykh-syl-volyni/.

 

2Результати виборів у Волинської області [Електронний ресурс] // РБК - Україна. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rbc.ua/ukr/result-region/Volyn_region.


Українське об’єднання патріотів «УКРОП» Анатолія Шевчика з недотриманням вимог закону (без позначки політична реклама)) та інші3.

 

Що стосується тематики передвиборчої агітації, то за моніторингом було виявлено, що найбільшу кількість згадувань отримали проблеми контрактної армії, тарифів на послуги ЖКХ та індексації пенсій і зарплат4. Варто відзначити, що такі елементи під час агітування перед місцевими виборами у ЗМІ висвітлюють як «передвиборчі загравання», адже користуючись незнанням електорату ЗУ «Про місцеві вибори» (за результатами загальнонаціонального опитування знають новий закон про місцеві вибори 12% населення5) політичні

сили маніпулюють питаннями, які не знаходяться в компетенції місцевої влади.

 

Окремої уваги на нашу думку заслуговує явище агітування під час «дня тиші» у Волинській області. Цю вимогу порушував Ігор Палиця (кандидат у

 

депутати  до  Волинської  обласної ради  від  політичної  партії  Українське

 

об’єднання патріотів «УКРОП»), Юрій Корецький (кандидат у депутати до Луцької міської ради від Партії Зелених України), Ігор Слободян (кандидат у

 

депутати до Луцької міської ради від політичної партії «Громадянська позиція»), Олександр Вовк (депутат до Волинської обласної та Луцької

 

міської рад від політичної партії «Свобода» ) у м. Луцьк, а також Богдан Колісник (кандидат до обласної ради по 29 округу від партії «Наш Край») у с.

 

Довжиця Маневицького району та Ніна Гаврилюк (кандидат до обласної ради по 29 округу від «Аграрної партії») у с. Оконськ.

 

Охарактеризувавши перебіг передвиборчої кампанії вважаємо за потрібне розкрити розподіл політичних сил у міських радах обласного значення Волинської області (рис. 2.1).

 

 

 

 

3Мапа порушень [Електронний ресурс] // Опора. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://map.oporaua.org/. 4«Три кити» виборів-2015: На чому «попливуть» партії [Електронний ресурс] // Depo.ua. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.depo.ua/ukr/elections_2015/vibori-2015-temi-peredviborchoyi-kampaniyi-04082015165500.

 

5Україна напередодні місцевих виборів: жовтень 2015 [Електронний ресурс] // Фонд Демократичні ініціативи ім. І. Кучеріва. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://dif.org.ua/ua/publications/press-relizy/ukraina-naperedo5.htm.

Луцька міська рада

 

 

7%

УКРОП

 

7%

 

 

 

 

 

10%

36%

БПП

 

 

 

 

9%

 

Свобода

 

12%

19%

Батьківщина

 

 

 

 

 

 

 

Нововолинська міська рада

 

 

 

 

БПП

 

6%

17%

 

 

 

9%

 

 

 

9%

 

 

Батьківщина

 

 

 

 

 

12%

 

17%

Самопоміч

 

 

 

 

 

 

 

 

15%

15%

 

УКРОП

 

 

 

 

 


 

Ковельська міська рада

 Батьківщина

 

6%

8%

25%

Солідарність

 

 

 

 

 

 

11%

 

 

 

 

 

УКРОП

 

14%

 

Самопоміч

 

 

22%

 

 

14%

 

 

 

 

ВО Свобода

 

 

 

Володимир Волинська міська рада

 

 БПП

6%

9%             23%

 

 Самопоміч

12%

 

 УКРОП

 

15%                20%

 

15%

Батьківщина


Рис. 2.1 Розподіл політичних сил у міських радах обласного значення Волинської області

 

Джерело: складено на основі даних офіційного сайту ЦВК

 

 Спостерігається, що серед міських рад обласного значення стабільно високий відсоток підтримки отримує партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» - від 35 до 13%. Найбільше мандатів політична сила отримала у Луцькій міській раді, найменше – у Ковельській. Щодо ВО «Батьківщини» у

 

цих радах складається ситуація протилежна – Батьківщина у Ковелі перемагає з підтримкою 25%, натомість у Луцьку отримує лише 9%. Це пояснюється особистісним чинником, а саме очільниками місцевих осередків. У Луцьку керує партійним колом УКРОПУ відомий загалу політичний діяч та меценат Ігор Палиця, а у Ковелі очолює представництво Батьківщини мер міста Олег Кіндер, який вже вдруге обрався на цю посаду. Щодо успіху партії

 

«Самопоміч»  по  місцевих  радах  Волинської  області  про  однозначний  успіх


говорити не приходиться: партія отримала від 9 до 20% у радах. Керуюча обласного осередку партії зазначила, що відбір кандидатур у список

 

«Самопомочі» був прозорим та демократичним – усі кандидати проходили співбесіди6. Сама партія наголошувала на тому, що більшість людей з команди не є публічними, а команда була підібрана зі спеціалістів різних сфер. Проте на початку 2015 року «Самопоміч» була помічена у деяких сутечках всередині партійного представництва – зокрема 30 жовтня 2014 року на той час кандидатці від партії (на сьогодні вона є очільником) Юлії Вусенко спалили машину7. У скоєному злочині був підозрюваний голова обласного осередку ГО

 

«Самопоміч» Тарас Яковлев та його заступник Тарас Яковлев та заступник голови обласного осередку ГО «Самопоміч» Петро Верзун. Попри амбіційні заяви партійних осередків Радикальної партії Олега Ляшка політична сила отримала однакого невеликий відсоток підтримки по міським радам Волинської області – від 11 до 7%. Це пов’язано з тим, що по Україні рейтинг партії після виборів почав стрімко падати, а останні події за участі одного з лідерів партії,

 

народного депутата Ігора Мосійчука та випадок з відеозаписом, де він бере хабар8 не вкріпили позиції Радикальної партії. Після невдачі на позачергових парламентських виборах ВО «Свобода» вирішила закріпити свої мандати на місцях та отримала стабільну підтримку на Волині – від 8 до 11%. Можна стверджувати, що такі партії як «Свобода» та УКРОП своїми результатами зобов’язані різкій радикалізації і поляризації проукраїнського електорату.

 

Голосування за ці партії – це перш за все голос проти влади9. У той ж час успіх провладного Блоку Петра Порошенка пояснюють тим, що ця перемога планувалась досить довгий час, ними було запущено декілька партій-сателітів

 

(«Наш  край»  та  «Народний  контроль»),  які  повинні  були  допомогти  у

6Волинська «Самопоміч» представила команду та програму [Електронний ресурс] // Таблоїд Волині. – 2015. –

Режим доступу до ресурсу: http://volyn.tabloyid.com/layf/volynska-samopomich-predstavyla-komandu-ta-programu.

 

7Партійні «розборки» у волинській «Самопомочі» [Електронний ресурс] // Громадське.Волинь. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://hromadske.volyn.ua/partijni-rozbory-u-volynskij-samopomochi/.

 

8Володимир Кучер. Інтерв'ю з політичним лідером [Електронний ресурс] // Хроніки Любарта. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.hroniky.com/articles/view/77-volodymyr-kucher-nam-potribni-realni-shtyky.

 

9Кому помстилися українці на виборах. Результати всіх партій [Електронний ресурс] // PRportal.  – 2015. –

 

Режим доступу до ресурсу: http://prportal.com.ua/Peredovitsa/komu-pomstilisya-ukrayinci-na-viborah-rezultati-vsih-partiy.


формуванні     більшості10.    Запустивши    тезу    про    радикалів-популістів

 

«Солідарність», яка дискредитувала опонентів на виборах.

 


Берестечківська міська

рада         УКРОП

 

 

 

Батьківщина

 

14%

22%

Радикальна партія

 

 

 

14%

 

О. Ляшка

 

 

Аграрна партія

 

 

 

 

 

22%

України

 

14%

ВО Свобода

 

 

 

 

14%

 

БПП

 

 

 

 

 

 

Рожищенська міська рада

 

 

 

Батьківщина

 

 

12%

 

 

12%

31%

Солідарність

 

 

 

15%

 

Громадянська

 

 

 

 

 

15%

позиція

 

 

15%

 

 

 УКРОП


Горохівська міська рада

 

 

 

Солідарність

 

 

12%

23%

 

 

 

 

15%

 

Радикальна партія

 

 

О.Ляшка

 

 

 

 

 

 

Батьківщина

 

15%

 

19%

 

 

 

 

 

16%

УКРОП

 

 

 

 

 

 

 

Ківерцівська міська рада

 

 

 

 

Громадянська

 

 

12%

23%

позиція

 

 

 

 

 

12%

 

 

Батьківщина

 

15%

 

19%

БПП

 

 

19%

 

 

 

 

 

 

УКРОП

 


 

 

Любомльська міська рада

 

 

 

 

БПП

 

 

12%

23%

 

 

 

 

 

 

12%

 

 

ВО Свобода

 

15%

 

23%

Аграрна партія

 

 

 

України

 

 

15%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УКРОП

 


 

Камінь-Каширська міська рада

 

8% 4%

Українська

 

 

Народна Партія

 

8%

27%

 

 

 

 

 Батьківщина

15%

 

19%

УКРОП

19%


 

Рис. 2.2 «Розподіл політичних сил у міських радах районного значення Волинської області

 

Джерело: складено на основі даних офіційного сайту ЦВК

Ситуація розподілу мандатів у міських радах районного значення є більш неоднозначною та атомізованою. Майже у кожній з рад перемогу здобула інша політична сила. Так, у Горохівській та Любомльській міських радах отримала


 

10Післявиборчий розклад: що отримав президент, олігархи та інші гравці [Електронний ресурс] // Ukr.Media. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://ukr.media/politics/246173/.


більшість «Солідарність», у Рожищенській міській раді найбільшою підтримкою заручилась «Батьківщина», у той час як «Громадянська позиція» взяла першість у Ківерцівській міській раді, а у Камінь-Каширську міську раду із найбільшим відсотком підтримки потрапила Українська Народна Партія.

 

Варто зазначити, що подібні результати пояснюються тим, що до менших рад на місцях рідше балотуються резонансні особистості, або такі, які володіють значними ресурсами, тощо. До прикладу, у Берестечківській міській раді з 14 обраних депутатів двоє тимчасово не працюють (обрались від списків

 

«Батьківщини» та УКРОПУ). Не обійшлось і без бійця АТО у списку ради – ним став Юрій Цинтилевич, який був першим кандидатом від «Солідарності».

 

Наявність абсолютно нових депутатів, які за сумісництвом працюють викладачами, лікарями або лісничими у цьому випадку досягає поставленої мети місцевих виборів – перезавантаження влади на місцях. Якщо ж говорити про депутатів, які переобирались вдруге до рад, то у цьому випадку зустрічається тенденція: депутати, які у минулому були у Батьківщині – повинні були переобиратись від Батьківщини; Народного Фронту – від БПП,

 

Батьківщини та ін.; Партії Регіонів – від Опозиційного Блоку, Нашого Краю,

 

Аграрної Партії України, «Відродження» та інших дрібніших регіональних партійних проектів. У Горохівській міській раді нових облич менше, адже до ради обрався помічник народного депутата Мартиняка Сергія – Олександр Пиза, який раніше був очільником партії «Фронт Змін» на Волині. До ради також обрався заступник міського голови міста Горохів Ящукевич Максим. У

 

Камінь-Каширській раді нового скликання також були помічені досвідчені політичні діячі – секретар ради Бащук Наталія та перший заступник міського голови Шворак Микола, що йшли у списках від Української Народної Партії та заступник голови Камінь-Каширської РДА Бігун Інна у списку Блоку Петра Порошенка. У Ківерцівській міській раді продовжилась лінія наявності адміністративного ресурсу у пропрезидентській «Солідарності» – першим номером у списку був висунутий заступник голови Ківерцівської РДА Третяк Сергій. Натомість у Любомльській міській раді на момент висування


кандидати, що у результаті перемогли не володіли значними ресурсами, які могли допомогти їм перемогти, проте першим у списку від «лідера» за досвідченими кандидатами – Блоку Перта Порошенка переміг Олександр Шум,

 

який вже обирався каденцією раніше до Волинської обласної ради, проте на сайті ЦВК був зазначений як тимчасово безробітний. Рожищенська міська рада відзначилась достатньою кількістю приватних підприємців у раді – 7 з 26

 

депутатів мають власний бізнес. На відміну від наявності представників бізнесу у парламенті, який критикується експертами та аналітичними розслідуваннями,

 

присутність приватних підприємців у місцевій владі розцінюється як співпраця адміністративно-територіальної та бізнесу, яка оцінюється позитивно, адже на місцевому рівні ці відносини ґрунтуються на партнерських засадах11.

 

Притримуючись думки спеціалістів ми також наголошуємо, що участь представників малого бізнесу – не найгірше представництво у місцевій владі,

 

адже такі місцеві депутати є більш самодостатніми та не «тримаються» за посаду.

 

У нашому дослідженні ми збираємо та аналізуємо інформацію про кандидатів у депутати до міських та районних рад під час місцевих виборів

 

2015 року на прикладі Волинської області. Таким чином до аналізу було включено 1184 кандидати у депутати до Луцької, Володимир-Волинської,

 

Ковельської, Нововолинської міської ради (рис. 2.3) та 3361 кандидатів у депутати до 16 районних рад Волинської області (рис. 2.4).


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11Слєпцов В. Співпраця влади і бізнесу - запорука успішного розвитку територіальної громади [Електронний ресурс] / В. Слєпцов. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://np.pl.ua/freeblog/spivpratsya-vlady-i-biznesu-zaporuka-uspishnoho-rozvytku-terytorialnoji-hromady/.


 Зареєстровано кандидатів у виборчих списках  Кількість депутатів ради

 

221

Нововолинська міська рада

34


 

 

Ковельська міська рада


 

197


36


 

 

Володимир-Волинська міська рада


 

271


34


 

 

Луцька міська рада


 

495


42

 

 

 

Рис 2.3 «Кількість кандидатів та депутатів у міських радах Волинської області на місцевих виборах 2015 року» Джерело: дані взято із офіційного сайту ЦВК

 

 

Зареєстровано кандидатів у виборчих списках

 

Кількість депутатів ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шацька районна рада

 

26

170

 

 

 

 

 

 

 

 

 

236

 

 

 

Турійська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

218

 

Старовижівська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

247

 

Рожищенська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

182

 

 

 

Ратнівська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

219

 

Маневицька районна рада

 

34

 

 

 

 

 

226

 

Любомльська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

152

 

Любешівська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

230

 

 

 

Луцька районна рада

 

34

 

 

 

 

 

163

 

Локачинська районна рада

 

26

 

 

 

 

 

186

 

 

Ковельська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

280

 

Ківерцівська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

232

 

Камінь-Каширська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

188

 

Іваничівська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

251

 

 

Горохівська районна рада

 

40

 

 

 

 

 

181

 

Володимир-Волинська районна рада

 

34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.4 «Кількість кандидатів та депутатів у районних радах Волинської області на місцевих виборах 2015 року»

 

Джерело: дані взято із офіційного сайту ЦВК

 

 

 

На виборах депутатів районних рад на Волині у більшості рад переміг пропрезидентський Блок Петра Порошенка «Солідарність». Політична сила посіла перше місце у дев’яти із шістнадцяти районів (Додаток А). Таким чином,


БПП  сформувала  найбільші  фракції  у  Луцькій,  Локачинській,  Володимир-

 

Волинській,   Маневицькій,   Ковельській,   Любомльській,   Старовижівській,

 

Камінь-Каширській і Любешівській райрадах. Радикальна партія О. Ляшка своєю чергою отримала середній показник серед районних рад Волині – від 5

 

до  14%  підтримки  у  п’ятнадцяти  радах  (окрім  Турійської  районної  ради).

 

Політична сила «Наш край» не отримала визначеного електорату, пройшовши у

 

6  із  16  рад  та  отримавши  представництво  у  Горохівській,  Локачинській,

 

Любомльській,   Рожищенській,   Турійській   та   Шацькій   районних   радах.

 

На виборах до трьох районних рад – Ківерцівської, Шацької та Ратнівської переміг «УКРОП». У Рожищенській та Турійській районних радах найбільшу кількість мандатів отримала «Батьківщина». У Іваничівському районі перемогла «Свобода», у Горохівському – Аграрна партія України. «Громадянська позиція» отримала мандати у Шацькій, Турійській,

 

Старовижівській, Рожищенській, Ратнівській та Ківерцівській районних радах.

 

Аутсайдерами у виборчих перегонах до місцевих представництв виявились партії «Республіканська платформа» (подолала 5% бар’єр у Камінь-Каширській районній раді), «Народних рух України» (матиме представництво у Ківерцівській районній раді), «Опозиційний блок» (здобув вагому підтримку у Ратнівському районі), «Самопоміч» (заручилась підтримкою у Володимир-

 

Волинській, Маневицькій та Рожищенській районних радах) та «Українська Народна Партія» (отримала представництво у Камінь-Каширській та Локачинській районних радах). Очевидно, що лідируючі позиції у районних радах Волині посіли три політичних сили – «Солідарність», «УКРОП» та

 

«Батьківщина».

 

Приймаючи до уваги вищезазначене, у рамках досліджуваної проблеми нами було висунуто гіпотезу: на місцевих виборах 2015 року ймовірність перемогти кандидату на виборах, який володіє особистими політичними ресурсами значно вища, ніж вірогідність того, що кандидат володіє партійною підтримкою. Тобто, чим більше кандидат має особистих політичних ресурсів,

 

тим більше шансів він має на перемогу під час виборів.


В  якості  залежної  змінної  ми  маємо  показник  електорального  успіху

 

(electoral success), який вимірюємо як частку голосів отриманих кандидатом.

 

Звертаючись до незалежних змінних, ми виокремлюємо дві змінні: партійна підтримка кандидата (party support) та особисті політичні ресурси кандидата

 

(personal political resources).

 

Особисті політичні ресурси кандидата досить проблематично виміряти,

 

однак під такими ресурсами ми розуміємо приналежність кандидата до владних повноважень (incumbent). Більшість політичних ресурси, доступні для кандидатів під час виборів якщо кандидати обіймають або раніше обіймали посади в органах державної влади.

 

Будь-який статистичний аналіз потребує застосування додаткових т.зв.

 

контрольних змінних. Щоб виміряти впливовість партії на локальному рівні та з’ясувати чисту підтримку кандидата ми вводимо додаткову змінну – партійний ефект (party-controlled resources). Причина введення такої змінної полягає в тому, що кандидат, який йде на вибори під «ярликом» якоїсь партії, експлуатує одну з форм партійної приналежності, але членства в партії немає.

 

За допомогою методу бінарної логістичної регресії можна досліджувати залежність дихотомічних змінних від незалежних змінних, що мають будь-який вид шкали. Як правило, у випадку з дихотомічними змінними мова йде про деяку подію, яка може відбутися або не відбутися. Бінарна логістична регресія в такому випадку розраховує ймовірність настання події в залежності від значень незалежних змінних.

 

Імовірність настання події для деякого випадку розраховується за формулою 2.1

 

, (2.1)

де                               +

 

 

 

– деяка константа, - коефіцієнти розраховані за допомогою бінарної логістичної регресії, - значення незалежних змінних.


За  допомогою  статистичного  пакету  SPSS  ми  обрахували  коефіцієнти

 

логістичної регресії для кандидатів у депутати до міських рад Волинської області.

Model Summary

 

 

-2 Log

Cox & Snell

Nagelkerke R

Step

likelihood

R Square

Square

1

283,275(a)

,349

,520

 

 

 

 

a  Estimation terminated at iteration number 5 because

 

parameter estimates changed by less than ,001.

 

 

 

Variables in the Equation

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B

S.E.

Wald

df

Sig.

Exp(B)

 

Step

Personal_Resources

1,953

,602

5,057

1

,025

3,868

 

1(a)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Constant

-1,251

,169

210,250

1

,000

,086

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a  Variable(s) entered on step 1: Personal_Resources.

 

Model if Term Removed(a)

 

 

 

Change in -

 

 

 

Model Log

2 Log

 

Sig. of the

Variable

Likelihood

Likelihood

df

Change

Step 1Personal_Resources

-143,797

4,104

1

,043

 

 

 

 

 

a  Based on conditional parameter estimates

 

 

Якість наближення в регресійній моделі оцінюється за допомогою функції подібності. Мірою правдоподібності служить негативне подвоєне значення логарифма цієї функції (-2 Log likelihood). В якості початкового значення для -2LL застосовується значення, яке виходить для регресійній моделі, що містить тільки константи. Для нашого аналізу це означає, що отримані результати мають суттєві прогностичні можливості.

 

Два інших виведених показника, названі іменами Кокса і Шела, а також Наделькеркеса, є показниками надійності. Вони також як і при лінійній регресії вказують на ту частину дисперсії, яку можна пояснити за допомогою логістичної регресії. Міра надійності по Коксу і Шелу має той недолік, що значення рівне 1 є теоретично не досяжним. Цей недолік усунуто завдяки модифікації даного показника за методом Наделькеркеса. Частина дисперсії,


зрозумілої  за  допомогою  логістичної  регресії,  в  даному  прикладі  становить

 

52%.

 

З проведеного аналізу ми знайшли значимі коефіцієнти   = -1,251 та    =

 

1,953. За допомогою цих двох значень коефіцієнтів ми можемо для кожного

 

значення залежної змінної розрахувати ймовірність  .

 

 

 

Розрахована  ймовірність

завжди  вказує  на  виконання  прогнозу.   В

нашому випадку:

 

 

 

 

 

 

Для Personal_Resources = 1, P(Y=1) = 0,668

 

 

Для Personal_Resources = 0, P(Y=1) = 0,222

 

 

Отже,  перемога  на  виборах  кандидата  з  особистими  політичними

ресурсами має ймовірність 0,668.

 

 

 

 

Обрахуємо коефіцієнти логістичної регресії для кандидатів у депутати до

районних рад Волинської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Model Summary

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-2 Log

 

Cox & Snell

Nagelkerke R

 

 

Step

 

likelihood

 

R Square

Square

 

 

1

 

1552,159(a)

 

,332

 

,561

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a  Estimation terminated at iteration number 6 because

 

parameter estimates changed by less than ,001.

 

 

 

Variables in the Equation

 

 

 

 

 

B

S.E.

Wald

df

Sig.

Exp(B)

 

Step

Personal_Resources

1,511

,231

48,731

1

,000

5,006

 

1(a)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Constant

-1,537

,049

1260,246

1

,000

,176

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a  Variable(s) entered on step 1: Personal_Resources.

 

 

Model if Term Removed(a)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Change in -

 

 

 

 

Model Log

2 Log

 

Sig. of the

Variable

 

Likelihood

Likelihood

Df

Change

Step 1Personal_Resources

 

-1461,318

43,611

1

,000

 

 

 

 

 

 

a  Based on conditional parameter estimates


З проведеного аналізу ми знайшли значимі коефіцієнти   = -1,537 та    =

 

1,511. За допомогою цих двох значень коефіцієнтів ми можемо для кожного

 

значення залежної змінної розрахувати ймовірність  .

 

Розрахована  ймовірність     завжди  вказує  на  виконання  прогнозу.  В

 

нашому випадку:

 

Для Personal_Resources = 1, P(Y=1) = 0,496

 

Для Personal_Resources = 0, P(Y=1) = 0,178

 

Отже, перемога на виборах кандидата з особистими політичними ресурсами має ймовірність 0,496.

 

Статистичний аналіз підтвердив, що підтримка партії не має такого суттєвого впливу на перемогу кандидата до міських та районних рад під час місцевих виборів 2015 року. Однак, для кмітливих політиків, підтримка партії може мати велике значення як засіб підвищення їх виборчої привабливості, але тільки в якості додаткового, а не основного компонента їх виборчих стратегій.

 

Проте, результати дослідження дають нам додаткову інформацію про наслідки такого стану справ для розвитку політичних партій в Україні. Перш за все це створює додаткові виклики для розвитку партій на локальному рівні та їх підтримки. Для прикладу, повністю та переважно довіряли політичним партіям у 2011 році – 18,5% респондентів, тоді як у 2015 році – 11,8% респондентів

 

(найнижчий показник за весь період моніторнигу довіри до політичних партій).

 

Персоніфікованість політики в Україні перешкоджає розвитку політичних партій, яких розглядають тільки каналами потрапляння до влади.

 

Таким чином, за результатами аналізу ми підтвердили висунуту гіпотезу,

 

що ймовірність перемоги кандидата на виборах, який володіє особистими політичними ресурсами значно вища, ніж ймовірність перемоги кандидата,

 

який володіє партійною підтримкою.

 

 

 

 

Політичний блог вУкраїні: функції та особливості ведення

 

                                                                                                Олександр Андрощук,

                                                                               студент магістеріуму НаУОА

 

У статті досліджуються персональні та корпоративні блоги українських політиків, як новітні популярні засоби політичної комунікації під час президентських виборів 2014 року. Виділяються основні причини та ознаки успішного політичного щоденника.

 

Ключові слова: персональний політичний блог, соціальна незалежність, корпоративні блоги.

 

The article is dedicated to an issue a personal and corporative blogs of the Ukrainian politicians, as the new popular tool for political communication during the president elections 2014.  Separately determines the main reasons and characteristics for the successful political diary.

 

Keywords: personal political blog, social independence, corporative blogs.

 

Сьогодні науковий інтерес до інтернету та ЗМК росте мало не щодня, і це в першу чергу повязано із тим, що сьогодні відбувається перерозподіл ролей між ЗМІ та ЗМК.

Популярність інтернету в першу чергу зумовлюється тим що він почав забезпечувати незалежний простір для нових соціально-політичних комунікацій.

На заході, даний феномен розпочали вивчати ще з кінця 90-х, та окреслили його терміном: «кіберполітика» - будь-яка політична діяльність, яка реалізується з допомогою інтренет технологій, як ми бачимо даний термін є надзвичайно широким, хоча і став першим, після чтого валасне і розпочались наукові пошуки в даній сфері [1]. 

Cаме інтернет простір став чи не єдиним спососбом прямої політичної участі якщо не враховувати виборів. Ми отримуємо два простори:

1)                Інформаціний – сфера взаємодії соціальних суб’єктів, соціалізація громадян;

2)                Політичний – сфера комунікації між суб’єктами та об’єктами політики у політичній площині.

Новизна і феноменальність політичних інтерент комунікацій, полягає у тому, що тут є можливість поєднання політичної соціалізації та політичної участі громадян водночас.

Через ЗМК – відбувається симбіоз людини із інформаційними мережами, і існування переноситься із фізіологічного, соціального, духовного, політичного в віртуальне, що викликає перенасиченість і залежність поведінки людини в просторі і часі [5].

За найбільш простий і загальний поділ між ЗМІ та ЗМК, ми виокремили:

1)                ЗМІ: ТБ, радіо, газети, журнали, офіційні сайти фізичних та юридичних осіб;

2)                ЗМК: соціальні мережі, блогосфера – віртуальний вимір нової суспільної ієрархії та нове віртуальне поле для існування та розвитку індивідів.

В результаті ми отримуємо дві площини:

1)                Іманентну: держава, існуючий суспільний лад, закони, релігійні норми та суспільну мораль;

2)                Трансцендентну – психологічний вимір людини, який не впливає на перебіг іманентного виміру.

Між цими двома вимірами є незламний бар’єр – раціональна складова, яка не дає їм пересікатися, відповідно індивід буде існувати відразу у двох площинах, але буде чітко розрізняти їх межі.

Відповідно, коли в дію вступають не традиційні ЗМІ, а саме ЗМК, то втрачається трансцендентна складова. Не має значення, хто контролює ЗМК, головне хто зуміє ними скористатися та через канали інформації відправить потрібний текст потрібному адресату чи аудиторії.

Саме ЗМК ламають усталений зв'язок:

 Джерело       Інформація      Отримувач

Натомість, інформація вільно курсує без будь-якого контролю, між різними індивідами, неконтрольовано і без наслідків та обмежень.

При цьому, політична комунікація впливає не тільки на масову свідомість, але й на індивідуальну політичну свідомість конкретного користувача, який долучається до перегляду і коментування сайтів, блогів, форумів та ін.

Користувачі, які ведуть блоги – регулярно поповнюють їх записами, графічними даними, аудіо та відео інформацією, дають посилання на соціальні мережі, Інтернет представництва офіційних ЗМІ та канали U tube.

На блозі, навіть негативні коментарі можна запросто усунути шляхом заповнення блога іншою «потрібною»  інформацією, оскільки усі записи та коментарі викладаються на блозі у порядку зворотному до хронологічного, тобто той хто останній відправить новину чи коментар, стає автоматично на самому початку сторінки на яку звертатимуться відвідувачі.   

Важливим аспектами виступають поняття: «інтерактивність» та «гіпертекстуальність», з допомогою яких усі суб’єкти у нашому випадку, політичні, мають змогу вільно вести політичні дебати та виказувати свої погляди і переконання «без краваток» та обмежень і відразу будуть отримувати підтримку чи осуд; відбувається миттєва комунікація та моделювання віртуальної політичної арени із визначеними часово-просторовими характеристиками і миттєвим зворотним зв’язком із комунікатором [2].

Користувачі блогосфери, зазвичай можуть вільно відшукати сайт свого політичного лідера, залишити побажання, привітання, чи висловити власні коментарі та ставлення, стосовно політичної діяльності.

Усі блоги, є поєднанні між собою через мережу гіперпосилань.

Тобто будь-який рейтинг політичних блогів, базується на підрахунку користувачів та підписчиків, які розміщенні на певній блогерській платформі.

Окрім влади, яка бореться за політичну комунікацію і прийняття рішень є і опозиція. Вона поділяється на стратегічну, тобто тіньовий уряд, що намагається вибрати кращі шляхи досягнення цілей і розвитку держави та популістську, що діє заодно із владою та намагається приховати болючі питання, за вирішенням і підняттям вторинних (не інтеграція з ЄС, а способи голосування у Верховній Раді).

Відповідно є два терміни: самореференція, коли ми відносимо себе за межі реального виміру і проблем в штучний та інореференція, коли ми переносимо реальні необхідні речі з блогосфери в буденне життя, наприклад боротьбу з епідеміями, вирубками лісу, зменшеннями викидів в атмосферу [3, 5].

Політична комунікація під час використання блогів, виступає смисловим аспектом взаємодії політичних акторів, шляхом інформаційного обміну в процесі боротьби за владу чи її утримання та реалізацію. Проте, яку б модель і теорію комунікації до уваги ми не брали, все одно отримаємо ситуацію, коли є інформуючий суб’єкт та інформований об’єкт.

Саме тому, одні фахівці, розглядають блогосферу, як засіб, тобто інструмент політичної комунікації, а інші, як поєднання блогів, тобто саморегулюючий незалежний канал інформації.

В результаті, нам вдалося виокремити шість китів, які забезпечують непохитність та невразливість політичного блогу, як засобу та каналу впливу на політичну комунікацію, а саме:

1)                легкість публікації (опозиція, чи влада);

2)                доступність (будь хто може читати);

3)                соціальність (залучає увесь соціум без вікових, чи гендерних ознак);

4)                віртуальність (не має відповідальності та обов’язкової достовірності інформації, вона поширюється від одного до іншого користувача як снігова лавина, і може призвести до мережевого/соціального вибуху);

5)                 можливість синдикування (збір інформації проводиться автоматично для усіх користувачів ресурси і вони регулярно бачать останні новини);

6)                 взаємопов’язаність (будь-чий блог стає частиною мережі, а отже не потрібно шукати собі аудиторію чи створювати прихильників).

Коли офіційні ЗМІ під контролем влади, то ваги на себе перебирають політичні блоги, що рекрутують еліту держави, та забезпечують життєздатне підпілля для національної інтелігенції [4].

В прив’язці, до виборчого процесу, українська політична комунікація, то більшість політичних блогів системно та циклічно отримують 2 вектори:

1)                на внутрішнє середовище, до українського народу, з метою агітації, чи контрпропаганди;

2)                до міжнародної спільноти, з метою визнання чи невизнання факту проведення демократичних та вільних виборів.

Проте, ефективність політичної комунікації та вплив політичного блогу в першу чергу залежить від мети створення даної сторінки та політичних цілей, які переслідує спікер-модератор.

Саме блогосфера в умовах офіційної проурядової пропаганди в автократичних суспільствах, здатна стати каналом поширення опозиційної інформації та засобом для керування прихильниками в обхід офіційним процедурам.

Часто, персональний блог впливає на політичну комунікацію не прямо, а опосередковано, це досить частий випадок у невільних та напіввільних державах, де політичні активісти, які не мають можливості впливати на політичну ситуацію у власній державі, звертаються про допомогу до міжнародних корпоративних блогів і таким чином, привертають увагу закордонних політиків до політичної ситуації у власній країні [3, с. 158].

В процесі дослідження виявлено, що метою створення блогів є досягнення соціальної незалежності від традиційних медіа, шляхом створення власного каналу подання та висвітлення інформації, забезпечення політичної захищеності, тобто дослідження політичних ідеологем, міфів та популістичних настроїв, які побутують у мережах і реагування необхідними месиджами з метою підтримки чи осуду.

Виокремлено, виключно політичні функції, які почала виконувати українська політична блогосфера, а саме:

  1. Функція політичної соціалізації електорату – залучення цільових аудиторій та публічне мережеве обговорення основних проблем та політичних перспектив розвитку регіону, проведення дискусій, та узагальнення і консолідація навколо єдиних позицій, які будуть найбільш вигідними для найбільшої кількості користувачів;
  2. Політико-мобілізаційна функція – робота з блогосферою з метою виокремлення потрібної аудиторії потенційних прихильників та їх поступова та системна консолідація навколо окремого кола Інтернет щоденників, для створення необхідного інформаційного поля.
  3. Іміджево-продукуюча функція – створення та популяризація образу окремого політика чи політичної сили, реклама та перепощення вдалих новин, подій та програмових засад із мережі в офіційні ЗМІ.

4.   Функція соціально-політичного цензора (огляд та висвітлення неправдивої інформації у офіційних ЗМІ та висвітлення політичних ляпів).

Саме тому, недоліками як персональних так і корпоративних українських політичних блогів, визначено:

1)                Більшість найпопулярніших блогів було створено для президентської кампанії 2014 року, з метою відпрацювання американських політичних технологій та апробування даного ресурсу перед президентськими виборами 2014 року;

2)                Політичні щоденники створюються як політиками так і політичними партіями, проте основне призначення і перших і других не донесення певної ідеології, програмових засад, організації прихильників, а персоніфікована популяризація очільників партії;

3)                Відразу після закінчення виборчого процесу, значна частина популярних політичних блогів перестають оновлюватися;

4)                Причини створення найпопулярніших сторінок, значною мірою не відповідають основним функціям політичної блогосфери (безпрецедентний політичний блог, який був спонтанно створений Юлією Тимошенко і за декілька місяців отримав рекорд у понад 125 тисяч прихильників, був закинутий, і канал для політичної комунікації утрачено, хоча схожий, але менш популярний ресурс на Фейсбук і досі ведеться, хоча і співробітниками), а відповідно вони перестають використовуватися як засоби політичної комунікації.

5)                Персональні політичні блоги, ведуться значною мірою прес-службами політиків, а отже ми отримуємо банальні поздоровлення із святами та анонси поїздок і зустрічей кандидатів, що не може зацікавити вибагливу блогерську аудиторію.

Стосовно переваг ведення українських політичних блогів, то нами були виокремлені наступні:

1)                Створення та накопичення соціально-комунікативного капіталу, тобто приваблення та утримання цільових аудиторій (підписчиків та фоловерів), які в більшості випадків виступають агентами впливу;

2)                 Входження до тематичних груп, ком’юніті, та оприлюднення цікавих публікацій у них, з метою привернення уваги та розкрутки власного каналу ЗМК.

3)                Персоналізоване висвітлення гострих подій, зведення процесу політичної комунікації до діалогу із віртуальним читачем, що привертає увагу пересічного користувача, показує відкритість автора блогу та забезпечує швидку розкрутку в міру висвітлення і коментування резонансних подій;

4)                Трансформація політичних блогів у громадські приймальні та неформальні молодіжні об’єднання, що дозволяє швидко зібрати однодумців у певній сфері, наприклад соціально-політичні флешмоби та мосові дійства;

5)                Спростування політичних міфів та популістських заяв і звернень, які оприлюднюють в офіційних медіа.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури:

 

  1. Арешев А. “Виртуальная политика, сетевой электорат. Блоги стирают границы между наблюдателями и игроками.” /     А. Арешев //  Интернет-журнал: Новая Политика, 2008. Режим доступа: http://www.novopol.ru/text36121.html.
  2. Вепринцев В. Операции информационно-психологической войны / В. Вепринцев,  А. Манойло – М.: Горячая линия – Телеком, 2005.
  3. Набруско В. Громадська думка в соціокомунікативному та політологічному вимірах  / В. Набруско // Тексти лекцій. – К.: Грамота, 2008.
  4. Скобл Р. Разговор дороже денег. Как блоггинг менует отношение бизнеса и потребителей / Р. Скобл, Ш. Израэл. – М.: ИД “Комерсантъ”; СПб.: ИД “Питер”. – 2007. – 368 с.
  5. Стариш А. Информационное измерение национальной безопасности в контексте процессов глобального развития. / А. Стариш. – Симферополь: Таврия, 2005.

 

Політична блогосфера в Україні: причини невдач та успіху

 

                                                                                                Олександр Андрощук,

                                                                               студент магістеріуму НаУОА

 

У статті досліджуються персональні та корпоративні блоги українських політиків, як новітні популярні засоби політичної комунікації під час президентських виборів 2014 року. Окремо обраховується індекс авторитетності та ефективності блогів – Pagerank та виділяються основні причини та ознаки успішного політичного щоденника.

 

Ключові слова: персональний політичний блог, соціальна незалежність, корпоративні блоги.

 

The article is dedicated to an issue a personal and corporative blogs of the Ukrainian politicians, as the new popular tool for political communication during the president elections 2014.  Index of the authoritativeness and effectiveness of the blogs – Pagerank are characterized separately and support the main reasons and characteristics for the successful political diary.

 

Keywords: personal political blog, social independence, corporative blogs.

 

Перш за все, варто зазначити, що блогосфера, зокрема політична, є місцем неформального спілкування, що природно привертає увагу як політиків так і політичних партій для того, аби використати даний ресурс у свої цілях.

Справді, для багатьох політичних блогерів Інтернет-щоденники дають можливість створювати неформальні аудиторії, брати участь у створенні та поширенні новин, часто альтернативних до тих, які повідомляються традиційними медіа, а головне, розповсюджувати інформацію та вплив на масові аудиторії та традиційні медіа [6].

Тому логічно, що основним призначенням українських політичних щоденників, стали: реклама, маркетинг та зв’язки з громадськістю.

Крім того, це забезпечує віртуальний зворотній зв'язок та діалог із громадськістю, та дозволяє підібрати необхідні риси та характеристики які подобаються конкретному типу виборця, а також допомагає згладити не зовсім прозорі моменти біографії [1].

В процесі дослідження виявлено, що головними цілями створення блогів є досягнення соціальної незалежності від традиційних медіа, шляхом створення власного каналу подання та висвітлення інформації, забезпечення політичної захищеності, тобто дослідження політичних ідеологем, міфів та популістичних настроїв, які побутують у мережах і реагування необхідними месиджами з метою підтримки чи осуду.

Провівши дослідження, ми дослідили та проаналізували 5 персональних та 5 корпоративних блогів у блогхостингових платформах Facebook та Twitter, які були вирахувані за алгоритмом рейтингової системи Watcher.

Стосовно української персональної політичної блогосфери на блогерській платформі Фейсбук, то найпопулярнішими виявились блоги провладних нині політиків та чиновників вищого рангу, Петра Порошенка та Віталія Кличко, даний результат, на нашу думку виявився, тому що, сторінка Ляшка є виразно сімейним політичним щоденником, на якому розміщена інформація про його сім’ю, що показує його відкритість перед суспільством та є безпрецедентним для політичної блогосфери загалом та сімейні фотографії, поздоровлення і політичні і економічні ідеї автора сторінки, і хоча зазначено що сторінку ведуть співробітники, проте вона є виразно успішним проектом. Стосовно Петра Порошенка, то популярність даного блогу зумовлена тим, що що це перша особа в державі, а відповідно дана сторінка виконує функцію громадської приймальні і в основному виборці просять матеріальної допомоги у чиновника. Стосовно третьої позиції, то її посів Олег Ляшко, звісно що ресурс значною мірою ведуть його співробітники, а відповідно він присвячений висвітленню акцій та заходів та головних міжнародних подій. 

Новаторським для нас виявився блог Анатолія Гриценко, політика та військового діяча, оскільки це сторінка швидше не політичного аналітика України, а просто громадського активіста. Головна маса постів та контент щоденника направлені на поздоровлення українців зі святами чи висвітленням особистої думки стосовно ключових подій, реформ та законів які приймаються. Відповідно, виключно за рахунок громадської позиції та відкритого представлення своїх груп та інтересів, він отримав вагому частку коментарів для політичної блогосфери на платформі Фейсбук та увагу до свої повідомлень, що склала 40,2 коментаря на 1 повідомлення політика.

Стосовно ж корпоративних блогів на Фесбук, тут усі Топ 5 блогів без винятку належать провладним силам, очолили Блок Петра Порошенка, Блок Юлії Тимошенко та Народний Фронт. Стосовно 1-го місця то Блок Петра Порошенка та причинами лідерських позицій стала зміна контенту який відійшов від опису життя партії, а почав показувати «бойові» парламентські будні та акції об’єднаної коаліції, посилання на канал Рада та інтерв’ю із лідерами коаліції.

Стосовно результатів УДАРу та радикальної партії Олега Ляшка, то їх позиції зумовлені тим, що УДАР веде свій корпоративний блог шляхом популярних перепостів із блогів та сторінок впливових осіб та громадсько-політичних діячів та просто добавляють організаційних моментів та анонсів подій  і акцій, що ж до радикальної партії Олега Ляшка то останнє місце зумовлено тільки тим що дана сторінка говорить про життя ВР України та не має персональних коментарів чи прив’язки до різних акцій, подій, зустрічей а мультимедіа відсутні.

Стосовно мережі Твіттер, то абсолютним лідером виявився персональний блог Петра Порошенка, який у двічі перегнав усіх конкурентів, проте, був створений виключно з метою

Блог Юлії Тимошенко був створений виключно заради висвітлення ставлення Юлії Володимирівни до судового процесу, а як тільки він завершився, то блог перестав оновлюватися. Відповідно, цей ресурс став чи не єдиним в Україні, який вівся особисто політиком, отримав неймовірну аудиторію та відповідно соціально-комунікативний капітал проте був знехтуваний. Хочемо зазначити, що аналогічний ресурс на Фейсбук, який щоправда має вдвічі меншу аудиторію активно використовувався під час президентських виборів 2014 року.

Стосовно третьоїї позиції, то її отримав Олег Ляшко, чий політичний блог має понад 284 тисячі фоловерів. Розпочинаючи з моменту створення активно обговорює політику і пише про всі законопроекти і рішення які приймаються та вказує свою точку зору, причинами популярності є дуже гострі коментарі які подекуди виходять за межі нормативної лексики, блог активно використовувався і наголошував на всіх недоліках виборчої системи і по ходу їх проведення, коментував діяльність чинної влади.

Одним з найпопулярніших блогів є також сторінка Київського міського голови Віталія Кличко, яка набрала понад 443тисячі фоловерів. Сторінка створена виключно для піару під час політичної діяльності. Блог ведуть співробітники, однак вагомої популярності надає спортивна діяльність політика, та його проекти, наприклад школа професійного боксу. Сторінку використовує активно, висвітлюючи конкретні політичні питання і думки, а також для агітації та тлумачення програм розвитку держави та економічної політики загалом.

Стосовно корпоративних блогів Твіттер, то перше місце у мережі Твіттер, здобула політична сила Блок Петра Порошенка, який отримав майже 20 тисяч коментаторів та оцінку в 5 балів за індексом, що говорить про добре розкручений блог, проте враховуючи кількість підписчиків, на даному ресурсі розміщуються активісти політичної сили, і блог використовують для політичного виховання молоді шляхом коментарів та оцінок діючої влади та запрошення до заходів, які здійснюють політичну соціалізацію молоді.

 Друге місце отримала патрія Блок Юлії Тимошенко, був створений виключно заради висвітлення ставлення Юлії Володимирівни до судового процесу, а як тільки він завершився, то блог перестав оновлюватися. Відповідно, цей ресурс став чи не єдиним в Україні, який вівся особисто політиком, отримав неймовірну аудиторію та відповідно соціально-комунікативний капітал проте був знехтуваний. Блогкий набрав понад 10 тисяч коментаторів та отримав 4-ку за індексом, що говорить про те, що даний ресурс є середньо розкрученим, що головною мірою пов’язано із тим що блог містить гострі та цікаві новини лише під час виборчих кампаній, а в буденному режимі його контент це виступи у Верховній Раді депутатів від даної політичної сили та анонси законопроектів які будуть висуватися, чи просто контрпропаганда опонентів, як наслідок політична активність на даному ресурсі як і інтерес до нього, розпалюється тільки від час виборів.

Третє місце, здобув політичний щоденник партії Віталія Кличко УДАР, котра отримала понад чотири з половиною сотні коментаторів та оцінку 4 бали за досліджуваним індексом, в результаті, ми можемо зробити обгрунтовані висновки, що даний корпоративний ресурс, значною мірою себе не випрадав, оскільки є середньо розкрученим і не повторив успіху, який отримала сторінка Порошенко на даному ресурсі. Головними причинами не зовсім вдалої розкрутки та  авторитетності сторінки, ми важаємо, той факт, що люди не бажають ставати фоловерами сторінки-анонса до головного корпоративного блогу партії, який розміщений на Фейсбуці, як і персональний блог самого Віталія Кличко, а отже, всі пости мають посилання на блог у фейсбуці, а навіщо читати краплинки, якщо можна черпати інформацію із першоджерела. 

Підсумовуючи, хочемо зазначити, що теорія раціонального вибору Жигаліна, не спрацьовує в українській політичній блогосфері, оскільки з її допомогою можливо лише провести оцінку політичних блогів за низкою кількісних показників, стосовно ж якісного контенту, то він абсолютно виходить за рамки теоретичних напрацювань.

Відповідно, теорія раціонального вибору, не спрацьовує в українській політичній блогосфері, оскільки з її допомогою можливо лише провести оцінку політичних блогів за низкою кількісних показників, стосовно ж якісного контенту, то він абсолютно виходить за рамки теоретичних напрацювань, за низкою обставин:

  • Більшість найпопулярніших блогів було створено для президентської кампанії 2014 року, другою хвилею блогізації українського політикума стало перше півріччя 2015 року, з метою створення ще одного безкоштовного каналу для висвітлення власної діяльності;
  • Політичні щоденники створюються як політиками так і політичними партіями, проте основне призначення і перших і других не донесення певної ідеології, програмових засад, організації прихильників, а персоніфікована популяризація очільників партії;
  • Відразу після закінчення виборчого процесу, значна частина популярних політичних блогів перестають оновлюватися;
  • Причини створені найпопулярніших сторінок, значною мірою не відповідають основним функціям політичної блогосфери, а відповідно, безпрецедентний політичний блог, який був спонтанно створений Юлією Тимошенко і за декілька місяців отримав рекорд у понад 125 тисяч прихильників, був закинутий, і канал для політичної комунікації утрачено, хоча схожий, але менш популярний ресурс на Facebook і досі ведеться, хоча і співробітниками.
  • Стосовно персональних політичних блогів, то вони ведуться значною мірою прес-службами політиків, а отже ми отримуємо банальні поздоровлення із святами та анонси поїздок і зустрічей кандидатів, що не може зацікавити вибагливу блогерську аудиторію.

Отже, проаналізувавши найпопулярніші політичні блоги мереж Facebook та Twitter, ми виявили, що вони в більшості випадків ведуться  прес-службами політиків, які відповідають на короткі коментарі загальним фразами, а важливу інформацію, основні тези, які потрібно донести до читача, довго узгоджують перш ніж подати на блог, а відповідно політична комунікація втрачається. Стосовно контенту щоденників, то його складає загальна інформація про поїздки, зустрічі, мітинги та відзняті інтерв’ю, що є загальновідома і не цікава для блогерської аудиторії. Є відсутньою інформація про сім’ю, оточення друзів політика, його найближчі плани та власне гострі політичні дебати і коментарі, які дають рейтинг та аудиторію [8].

Встановлено, що сьогодні більшість політичних блогів, ставлять помилкові цілі – пропаганду та піар, хоча якщо вони прагнуть отримати підтримку, необхідно в першу чергу, створити соціальну базу, що неможливо без входження до тематичних груп, ком’юніті, та цікавих публікацій у них з метою привернення уваги та розкрутки власного каналу ЗМІ.

Відповідно, для успішної політичної комунікації та здобуття електоральної підтримки, необхідне персональне висвітлення гострих подій, по менше клонів, які б одобрювали мало не усі записи кандидата.

Індекс Pagerank персональних і корпоративних блогів мереж Facebook і Twitter

                                                                                                                                              Таблиця 1

Персональні блоги Facebook

Корпоративні блоги Facebook

Петро Порошенко

6

БПП

5

Олег Ляшко

5

БЮТ

5

Віталій Кличко

6

Народний Фронт

4

Юлія Тимошенко

5

УДАР

4

Анатолій Гриценко

5

Радикальна партія Олега Ляшка

5

Персональні блоги Twitter

Корпоративні блоги Twitter

Петро Порошенко

5

Блок Петра Порошенко

5

Віталій Кличко

4

БЮТ

4

Олег Ляшко

3

УДАР

4

Юлія Тимошенко

3

Самопоміч

2

Анатолій Гриценко

3

Народний фронт

3

 

Отже, можливості для отримання підтримки нових виборців серед Інтернет – аудиторії на президентських виборах 2014 використані повною мірою не були, а успішні політичні блоги спрямовувалися в першу чергу з метою політичної соціалізації електорату, збору прихильників, мобілізації цільових аудиторій, для реалізації іміджево-продукуючою функції – створення та популяризація образу окремого політика чи політичної сили та функції соціально-політичного цензора офіційних ЗМІ [2].

Відповідно, через псевдо авторів політичних блогів та їх шаблонність, політична блогосфера не змогла виконати усіх функцій та очікувань кандидатів на виборні посади у 2014 році.

Стосовно ж українських політиків, то головною метою створення політичного он-лайн щоденника, на нашу думку, стало створення ілюзії відвертого спілкування із виборцями та розповсюдження подекуди сенсаційних звинувачень та чорного піару по відношенню до політичних опонентів. 

У висновку, варто зазначити, що сьогодні більшість українських політиків та політичних партій не змогла осмислити цільового призначення та способів ведення політичних щоденників, оскільки вони використовують добре відпрацьовані американськими технологами засоби політичні комунікації, проте їх реалізацію віддають для найближчого оточення, тобто секретарів чи помічників, які апріорі не можуть замінити харизматичних лідерів.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури:

 

1)                Горошко Е. Политические коммуникации в блогосфере Рунета / Е. Горошко, Е. Жигалина // Russian Cyberspace. – 2009. №1.– С. 81 – 100.

2)                Горошко Е. Политический блоггинг в глобальной и локальной перспективах / Е. Горошко // Вісник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Серія “Соціологія і політичні науки”. – 2009. – Т. 14. – С. 335 – 345;

3)                Дорожкин Ю. “Интернет в избирательных кампаниях: современные особенности и функции.” / Ю. Дорожкин, Н. Соленикова // Власть, 2007. – № 6. – С. 31-34;

4)                Дмитричева О. Віртуальному простору – віртуальний контроль / О. Дмитричева // Дзеркало тижня. - 2001. - № 44. – С. 3;

5)                Дьяченко І. Інтернет-щоденники, як феномен нових технологічних можливостей / І. Дьяченко // Вісник Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2009. - №19 (182). – С. 67-73;

6)                Інтернет Енциклопедія Вікіпедія. Блогосфера [Електронний ресурс]. Режим доступа: Blogosphere // http:en.wikipedia/org/wiki/ Blogosphere;

7)                Інформаційна політика: навчальний посібник / Г. Почепцов, С. Чукут. – К.: Знання, 2006;

8)                Інформаційні процеси в структурі світових комунікаційних систем: підручник / за ред. А. Чічановського, А. Старіша. – К.: Грамота, 2010;

Игнатов О. “Политика блога - американский опыт.” / О. Игнатов // Русский Журнал, 2007. Режим доступа: http:// www.russ.ru/reakcii/politika_bloga_amerikanskij_opyt.

Кашинський Олександр "Причини виникнення політичного популізму в Україні у період 2014-2015 років" 

  Ваколюк Леся

Аналітичні висновки щодо діяльності центру надання адміністративних послуг у м. Рівне

 УЗАГАЛЬНЕНИЙ ПРОМІЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ за результатами моніторингу діяльності центрів надання адміністративних послуг у містах обласного значення України в рамках проекту «Асоціація регіональних аналітичних центрів: інструмент для підвищення ефективності управління в регіонах України»

 

Презентація доповіді "NATO:past and present" (завантажити файлом *.ptt)

Презентація доповіді "National Security of Ukraine: Challenges and Threats" (завантажити файлом *.ptt)

Презентація доповіді "Можливі переваги та виклики перед Україною після приєднання до Світової організації торгівлі " (завантажити файлом *.doc)

Презентація доповіді "Президентство В. Ющенка: здобутки та прорахунки"(завантажити файлом *.doc)

Презентація доповіді "Енергетична безпека України в контексті європейських нафто-газових перспектив"(завантажити файлом *.doc)

Презентація доповіді "Сто днів діяльності уряду В. Януковича"(завантажити файлом *.doc)

 

МОЖЛИВІ ПЕРЕВАГИ ТА ВИКЛИКИ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ
ПІСЛЯ ПРИЄДНАННЯ ДО
СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ