loader
banner

Політичний процес в Івано-Франківській області формують три центри впливу – пропрезидентська БПП, яка контролює виконавчу вертикаль в регіоні; політичний союз «Свободи» і «Батьківщини», спільно контролює 50% керівних посад місцевих рад області та фінансово-промислова група «Приват» (олігарха Ігоря Коломойського на чолі з неформальним регіональним лідером Олександром Шевченком), яка володіє ключовими промисловими активами в регіоні. Жоден з цих центрів не володіє монополією на владу, а завдяки співпраці БПП, «Свободи» та «Батьківщини, політична ситуація в регіоні характеризується невисокою конфліктністю.

Розглянемо кожен з цих центрів впливу з точки зору їх ролі в політичних процесах регіону.

Розстановка політичних сил

Виконавчу вертикаль регіону очолює голова Івано-Франківської ОДА – Олег Гончарук, якого вважають креатурою неформального куратора регіону від БПП – народного депутата Анатолія Матвієнка. До призначення на посаду голови, Олег Гончарук керував власним підприємством «Лігос», яке спеціалізується на виготовленні кондитерських виробів, а також був депутатом Івано-Франківської міської ради (2010-2015 років). На сьогоднішній день, Гончарук, крім посади голови ОДА є депутатом Івано-Франківської обласної ради і неформальним лідером фракції БПП в облраді.

Четверо з п’яти заступників Гончарука – Ярослав Паранюк, Ігор Пасічняк, Богдан Кобилянський та Роман Маланій – типові державні службовці, які отримали свої посади завдяки ефективній роботі на нижчих щаблях виконавчої вертикалі. Зате фігура першого заступника голови ОДА – Марії Савки, яка до переходу на державну службу мала досвід успішної бізнес-діяльності, викликає додатковий інтерес.

Марія Савка приєдналася до команди Гончарука в 2016 році, після того, як її попередник – Сергій Басараб (один з лідерів обласної організації БПП) перейшов в Івано-Франківську обласну раду. Савка пов’язана з відомим мільйонером Олегом Бахматюком, бізнес-активи якого сконцентровані в регіоні. Протягом 2006-2010 років вона працювала директором ключового активу Бахматюка – закритого акціонерного товариства «Авангард». Цілком ймовірно, що зв’язку Марії Савки з Олегом Бахматюком могли стати додатковою перевагою при призначенні її на посаду першого заступника.

Використання фінансових і людських ресурсів Бахматюка (який в рейтингу Форбс за 2016 рік обіймав 28 місце зі статками в 138 млн доларів) в контексті президентської кампанії 2019 року – яскравий приклад злиття бізнесу і влади. Очевидно, що Бахматюк зацікавлений в політичній підтримці з боку керівництва ОДА, при цьому Гончарук може прагматично використовувати людські та фінансові ресурси бізнесмена в політичних цілях, особливо під час виборчих кампаній.

Крім традиційного домінування провладної партії в виконавчих органах регіону, БПП має перевагу в місцевих радах регіону, хоча і поступається «Батьківщині» і «Свободі» за кількістю керівних посад, зайнятих представниками цих політичних сил.

Так за результатами місцевих виборів 2015 року БПП провела в представницькі органи регіону (обласний, районні та міські ради) – 209 депутатів (20% мандатів), «Батьківщина» – 185 (18%), «Свобода» – 144 (14%), УКРОП – 116 (11%), «Воля» – 71 (7%), «Радикальна партія Олега Ляшка» – 35 (3,4%). 207 депутатів місцевих рад були обрані від інших політичних партій. Загалом представницьких органах регіону можемо спостерігати відносний паритет між представниками парламентських і позапарламентських партій. У процентному співвідношенні непарламентські партії отримали 51% мандатів, а парламентські – 48,1%.

Якщо ж проаналізувати розподіл керівних посад у представницьких органах Прикарпаття, то можна відзначити певні відмінності між показниками загального представництва партій і їх присутності в керівних органах місцевих рад. Зокрема, за показником представництва в керівних органах в процентному співвідношенні лідирує «Батьківщина», представники якої займають 26% керівних посад в місцевих радах. Далі йде «Свобода» з 24% керівних посад, і лише на третьому місці БПП з результатом (17%). Показники інших політичних партій значно нижче, зокрема, «Самопоміч» має 6% керівних посад, «Воля» – 5%, УКРОП – 4%, а РПЛ – 1%. Варто відзначити, що істотні відмінності між загальним представництвом партій БПП і УКРОП, і їх присутністю в керівних органах місцевих рад, обумовлено тривалим політичним домінуванням «Свободи» в Івано-Франківську, а також результатами політичної кооперацією «Свободи» з «Батьківщиною». Завдяки створенню коаліції між ними, представники БПП і УКРОП, незважаючи на високі результати електоральної підтримки на виборах 2015 року, часто залишалися поза керівних органів місцевих рад і процесів формування більшості.

Типовим прикладом такої кооперації можна вважати ситуацію, яка склалася в Івано-Франківській обласній раді, де за підсумками виборів 2015 року, розподіл мандатів відбулося наступним чином: БПП – 23 депутата (27% мандатів), «Батьківщина» – 18 (21,4% ), «Свобода» – 16 (19%), УКРОП – 12 (14%), «Самопоміч» – 8 (10%) і «Воля» – 7 (8%). При цьому більшість, створена в грудні 2015 року, було сформовано трьома партіями: «Свобода» (голова облради – Олександр Сич), «Батьківщина» (перший заступник голови – Василь Гладій) і «Воля» (заступник голови – Ольга Галабала). Номінальний переможець виборів – партія БПП, фактично, залишалася в опозиції до осені 2016 року, поки її представник – Сергій Басараб не перемінив на посаді заступника голови облради Ольгу Галабала («Воля»). Таким чином, представники партії БПП отримали важелі впливу на порядок денний регіональної політики, хоча домінуючою політичною силою в обласній раді залишилася «Свобода».

У міській раді Івано-Франківська, за результатами виборів 2015 року, мандати були розподілені наступним чином: «Свобода» – 14 представників (33,5% мандатів), БПП – 9 (21,5%), УКРОП і «Самопоміч» – по 6 представників (14%), «Батьківщина» – 4 (10%) і Українська народна партія – 3 (7%). Ініціативу щодо формування більшості в міській раді Івано-Франківська взяла «Свобода», представник якої – Руслан Марцінків, за результатами виборів 2015 року, отримав посаду мера Івано-Франківська. Крім «Свободи» до складу більшості увійшли БПП і «Батьківщина». При цьому БПП і «Батьківщина» отримали тільки 5 (з 16-ти) посад у виконкомі міської ради (3 посади – БПП і 2 – «Батьківщина»), а всі інші посади зайняли представники «Свободи», де- факто, монополізувавши політичну владу в обласному центрі.

Підсумовуючи показники представництва політичних партій в місцевих радах області, варто відзначити номінальну перевага БПП, але фактичне домінування політичного альянсу «Свободи» і «Батьківщини», які контролюють 50% керівних посад в місцевих радах, сумарно володіючи лише 32% мандатів від загального числа .

Дещо інший розклад сил склався в сільській місцевості за результатами виборів в ОТГ, що відбулися протягом 2017 року. На рівні об’єднаних територіальних громад лідерами електоральних симпатій, традиційно, є самовисуванці, в разі Івано-Франківської області їм належить 52% мандатів. У той же час парламентські партії контролюють 30% мандатів, а частка представників позапарламентських партій становить 18%. Найбільша кількість мандатів отримала «Батьківщина» – 57, набагато нижчі показники підтримки у партій «Свобода» – 26, «Самопоміч» – 12, УКРОП і «Народний фронт» – 9, «Воля» – 8 і БПП – 7.

Нарешті третім серйозним гравцем регіонального рівня в Івано-Франківській області є група «Приват» Ігоря Коломойського, яка контролює промислові об’єкти регіону, а також представлена депутатським корпусом партії УКРОП на чолі з регіональним лідером – Олександром Шевченком. У сферу контролю групи «Приват» входять ключові підприємства нафтовидобувної промисловості регіону – СП «Укркарпатойл ЛТД» і нафтопереробний завод «Нафтохімік Прикарпаття». До активів «Привату» також зараховують енергетичну компанію ВАТ «Прикарпаттяобленерго», яка надає електропостачання для населення, ТОВ «Скорзонера», яка контролює один з найбільших туристичних центрів України – «Буковель», і міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ».

На сьогоднішній день неформальним лідером групи «Приват» в регіоні є народний депутат Олександр Шевченко (формально відноситься до фракції БПП в ВРУ). Шевченко публічно оголосив про свою участь у президентській кампанії в якості представника партії УКРОП, і, на сьогоднішній день, активно розвиває мережу підтримки, як в регіоні, так і в цілому по країні.

До орбітах впливу групи «Приват» належать голова комісії з питань бюджету фінансів та податків Івано-Франківської обласної ради Микола Палійчук, брат Олександра Шевченко і народний депутат Віктор Шевченко, а також екс-голова Івано-Франківської ОДА Андрій Троценко.

Незважаючи на втрату контролю над такими об’єктами промисловості як ВАТ «Укрнафта» і «Укртранснафта», група «Приват» зберігає контроль над економічною ситуацією в області, а поява нового політичного лідера угруповання Олександра Шевченко та активна інформаційна підтримка його кандидатури медіа-холдингом Коломойського може значно посилити позиції партії УКРОП не тільки в регіоні, але і в межах країни. Хоча на перший погляд постать Шевченка може бути використана Коломойським не тільки для просування партії УКРОП, але і для підтримки Юлії Тимошенко у другому турі президентської кампанії, варіанти співпраці Шевченко з командою Порошенко теж не можна виключати.

Підсумовуючи характеристику політичної ситуації в області, варто відзначити, що співпраця між «Свободою» і «Батьківщиною» на рівні місцевих рад може стати запорукою високої електоральної підтримки Юлії Тимошенко в області. При цьому, незважаючи на контроль над виконавчою вертикаллю з боку БПП, і досить велику групу депутатів місцевих рад, які відносяться до президентської партії, мережа підтримки Петра Порошенка поки відчутно слабше, про що свідчать результати виборів в ОТГ.

З огляду на розстановку політичних сил, можна припустити, що в контексті майбутніх президентських виборів, головними політичними конкурентами в регіоні будуть Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Олександр Шевченко. Команда чинного президента традиційно зосереджена навколо виконавчої вертикалі, що дозволяє використовувати фінансові потоки для нарощування мереж лояльності і підтримки, які необхідні для успіху кампанії. Юлія Тимошенко володіє стратегічною перевагою за допомогою тривалого політичного союзу з представника «Свободи», які контролюють головні представницькі органи регіону, і може використовувати цю перевагу у майбутній електоральної боротьби. При цьому Олександр Шевченко, який виступає «темною конячкою», не тільки володіє необхідними фінансовими ресурсами, але і може скласти реальну конкуренцію обом кандидатам за рівнем впізнаваності та довіри в регіоні. Очевидно, що участь Шевченка у президентських перегонах буде направлено на нарощування електоральної підтримки кропу напередодні парламентської кампанії. У контексті другого туру президентських виборів, підтримка з боку Олександра Шевченко в межах регіону, може стати визначальною як для Юлії Тимошенко, так і для Петра Порошенка.

Мережа підтримки Петра Порошенка

Мережа підтримки Петра Порошенка в Івано-Франківській області сформована навколо розгалуженої регіональної клієнтели народного депутата ВРУ Анатолія Матвієнка, виконавчої вертикалі державних адміністрацій, очолюваних Олегом Гончаруком, і депутатського корпусу БПП в місцевих радах.

Народний депутат Анатолій Матвієнко, якого часто називають куратором Івано-Франківської області від БПП, вважається одним з найвпливовіших політиків не тільки в регіоні, а й у фракції БПП у Верховній Раді. Журналісти називають його лідером, так званої, групи «старих кадрів» у фракції БПП, в яку входять 22 депутати (з Вінницької, Івано-Франківської та Хмельницької областей), діяльність яких сконцентрована навколо питань, пов’язаних з регіональним управлінням, державним будівництвом і фінансами. Депутати БПП називають групу Матвієнка однією з найбільш організованих і послідовних у відстоюванні своєї позиції, не в останню чергу, завдяки тривалим дружнім відносинам між Анатолієм Матвієнком і Петром Порошенком (Матвієнко зараховують до представників «Вінницького клану» через його тривалу трудову діяльності у Вінницькій області ). Варто зазначити, що до орбіти впливу Матвієнко також зараховують одного з лідерів БПП, заступника голови фракції Сергія Березенко – племінника Анатолія Матвієнка, який довгий час працював з ним в якості політтехнолога. Березенко називають відповідальним за розвиток регіональної мережі партійних осередків БПП, і одним з кількох людей, які працюють над передвиборчою кампанією Порошенко. Виходячи з цього, можна припустити, що в разі необхідності Матвієнко може залучати Березенко для досягнення необхідного рівня підтримки чинного президента в регіоні.

До регіональної клиентели Анатолія Матвієнка також входить депутат ВРУ від БПП – Михайло Довбенко (округ №84), який в 2014 році виконував функції глави передвиборного штабу Порошенко в Івано-Франківській області, а також був довіреною особою чинного президента. Ймовірно, Довбенко буде притягнутий до президентської кампанії, враховуючи його попередній досвід роботи в регіоні, а також статус депутата БПП.

Формальними лідерами БПП і представниками Порошенка в регіоні також є голова Івано-Франківської ОДА – Олег Гончарук і заступник голови Івано-Франківської обласної ради – Сергій Басараб. Гончарук був призначений на посаду за безпосередньої участі Анатолія Матвієнка, який пролобіював це рішення завдяки зв’язкам в Адміністрації президента. У той же час, прихід до влади Басараба була пролобійований самим Гончаруком, який призначив його спочатку заступником голови ОДА, а в 2016 році, в результаті політичних домовленостей зі «Свободою», просунув Басараба в керівні органи обласної ради.

Важливою ланкою мережі підтримки Порошенка в регіоні, можна вважати першого заступника голови Івано-Франківської ОДА – Марію Савку, пов’язану з бізнесменом Олегом Бахматюком.

Традиційно слабкою ланкою БПП є мережа місцевих відділень партії, яка станом на 2018 рік, налічує 60 осередків, значно поступаючись, наприклад, партії «Батьківщина», яка має 541 представництво в регіоні. Очолює Івано-Франківське обласне представництво БПП і фактично керує розвитком партійної організації депутат обласної ради Остап Дзеса. Остап Дзеса знаходиться в статусі депутата Івано-Франківської обласної ради впродовж останніх 3 скликань, і має тривалі політичні зв’язки з Анатолієм Матвієнком. Тому ймовірним координатором його діяльності з питань партійного будівництва, можна вважати саме Матвієнко.

Депутатський корпус БПП налічує 209 членів, представлених у всіх місцевих радах області, і контролюючих 17% керівних посад. За результатами громадського моніторингу, проведеного протягом 2017 року, депутати БПП мають середні показники відвідуваності сесій і постійних комісій, членами яких вони є, що може свідчити про низьку мотивацію, і, як результат, спровокувати погіршення показників електоральної підтримки, як самих депутатів, так і Петра Порошенка, з фігурою якого вони асоціюються.

Підсумовуючи аналіз мережі підтримки Петра Порошенка, потрібно відзначити, що її ключовим елементом є регіональна клиентела Анатолія Матвієнка, за допомогою якої здійснюється вплив, як на функціонування виконавчої вертикалі, так і діяльності представницьких органів. Наявність такої иерархизированной кліентелістскіе мережі з одного боку посилює позиції Порошенко, оскільки дозволяє централізовано координувати діяльність всіх ключових органів влади в регіоні і реалізовувати намічену електоральну стратегію. З іншого – є потенційною загрозою для ефективного електорального позиціонування Порошенко в регіоні, оскільки може бути використана політичними опонентами з метою дискредитації.

Мережа підтримки Юлії Тимошенко

Мережа підтримки Юлії Тимошенко в Івано-Франківській області складається з розгалуженої мережі партійних організацій «Батьківщини», депутатського корпусу, який представляє партію в місцевих радах регіону і координаторів обласної організації партії в регіоні – голови обласної організації Дмитра Шлемко, першого заступника голови облради Василя Гладія та заступника мера Івано-Франківська Олександра Левицького.

На особливу увагу заслуговує особистість керівника обласної організації партії – Дмитра Шлемко, який не тільки формально очолює партійну організацію, а й протягом тривалого часу (з 2006 року) є координатором виборчих кампаній партії і Юлії Тимошенко в Івано-Франківській області. У 2015 році Дмитро Шлемко добровільно склав мандат депутата Верховної Ради України. За його свідченням, причиною такого вчинку стало бажання відкрити дорогу в парламент молодому поколінню. Хоча, відомий журналіст-розслідувач, нині народний депутат Сергій Лещенко передбачає, що справжньою причиною такого вчинку Шлемко були неформальні домовленості між керівництвом «Батьківщини» і, на той момент, кандидатом в народні депутати Сергієм Березенко (племінником Анатолія Матвієнка). Дмитро Шлемко склав мандат народного депутата, нібито для того, щоб в парламент за списком «Батьківщини» пройшов наступний у списку – Валерій Дубіль. Останній був конкурентом Сергія Березенко в 205 виборчому окрузі, де і переміг племінник Анатолія Матвієнка.

Дмитро Шлемко, ймовірно, очолить виборчий штаб Юлії Тимошенко в Івано-Франківській області.

Не менш важливим гравцем в команді Юлії Тимошенко є Василь Гладій. Гладій член «Батьківщини» з 2000 року, тому його можна назвати одним з найбільш відданих осіб партії в регіоні, до того ж на він обіймав посаду заступника голови Івано-Франківської обласної ради (протягом 2006-2012 років), і зараз знову займає цей пост. За повідомленнями регіональних ЗМІ, Гладій пов’язаний з фінансово-промисловою групою «Приват», зокрема, з одним з регіональних лідерів партії «Кріп» на Прикарпатті – Михайлом Палійчуком. Додатковим підтвердженням того, що Гладій пов’язаний з групою «Приват», може служити той факт, що до призначення на посаду першого заступника голови обласної ради, він очолював регіональний філіал банку «Укргазбанк», керівництво якого часто асоціюють з Ігорем Коломойським.

Крім досвідчених лідерів, інший сильною стороною команди Юлії Тимошенко в регіоні є найбільш розгалужена мережа партійних осередків, яка налічує 541 представництво і, судячи з результатів виборчих кампаній в ОТГ, функціонує досить ефективно. До того ж, депутати місцевих рад від партії «Батьківщини» домінують в керівних органах місцевих рад, контролюючи 26% керівних посад. Такий результат не в останню чергу є наслідком тривалого політичного співробітництва між «Батьківщиною» і «Свободою», яке партії використовують для протистояння з БПП на місцях.

Додатковим козирем Юлії Тимошенко на Прикарпатті є ймовірна підтримка її кандидатури на пост президента з боку групи «Приват» і партії УКРОП в другому турі, беручи до уваги тривалі політичні зв’язки Ігоря Коломойського і лідера «Батьківщини». Оскільки і для «Свободи», і для УКРОП Івано-Франківська область є базовим електоральним регіоном, особливо в контексті майбутньої парламентської кампанії, обидві партії будуть брати участь в першому турі президентських виборів, висуваючи Олега Тягнибока та Олександра Шевченко відповідно. Однак, як показують соціологічні опитування, ці кандидати мають низькі шанси потрапити в 2 тур, тому цілком ймовірно, що Юлія Тимошенко буде розраховувати на підтримку її кандидатури з боку «Свободи» і кріп.

Таким чином, Юлія Тимошенко має достатній електоральний потенціал в Івано-Франківській області. Сильна сторона її команди – наявність розгалуженої мережі представництв на чолі з досвідченими регіональними політиками, інкорпорованими в місцеві органи влади і визначальними порядок денний в регіоні. Не менш важливим елементом мережі Тимошенко виступають політичні союзники в особі «Свободи» і УКРОП, які з великою часткою ймовірності потримають кандидата від «Батьківщини» у другому турі президентських виборів. Загрозою реалізації такого сценарію може бути потенційний конфлікт між представниками «Батьківщини» і «Свободи», ймовірність якого на сьогоднішній день оцінюється, як низька.

Потенціал і мережі впливу УКРОП і «Свободи» в регіоні

Серед інших кандидатів, які братимуть участь в президентських виборах, високим політичним потенціалом на Прикарпатті мають Олександр Шевченко (УКРОП) і Олег Тягнибок ( «Свобода»).

Олександра Шевченко, народного депутата ВРУ від БПП і власника туристичного центру «Буковель», називають майбутнім лідером партії УКРОП (неформально – особою групи «Приват» Ігоря Коломойського). Участь Олександра Шевченко в президентській кампанії, враховуючи його невисокі показники підтримки, буде направлено, в першу чергу, на успіх парламентської кампанії кропу, список якої Шевченко, може очолити на наступних парламентських виборах.

До команди Олександра Шевченко, крім його покровителя Ігоря Коломойського, слід віднести партнера останнього, голову Волинської обласної ради Ігоря Палицю. Палиця – давній бізнес-партнер Шевченка, з яким вони разом створювали ТЦ «Буковель» і продовжують спільну політичну діяльність в партії УКРОП. Олександр Шевченко регулярно проводить онлайн-ефіри в мережі Facebook для прямого спілкування з потенційними виборцями. Під час прямих включень, Ігор Палиця регулярно з’являється в ефірі разом з Шевченком, демонструючи, таким чином, не тільки особисту підтримку, але і підвищуючи впізнаваність лідерів УКРОП.

Не менш важливим членом команди Шевченко є його політичний соратник, а також кум Ігоря Палиці – Микола Палійчук. Палійчук – досвідчений політик, який протягом 2007-2010 років обіймав посаду голови Івано-Франківської ОДА (де запам’ятався відвертим лобіюванням інтересів ТОВ «Скорзонера», яке належить Шевченко), а також був депутатом обласної ради з 2010 по 2015. На сьогоднішній день, Палійчук – депутат обласної ради, де очолює фракцію кріп, і керує постійною комісією з питань бюджету, фінансів та податків.

До команди Шевченко, слід також віднести його брата Віктора, який з 2016 року є депутатом ВРУ від 85 округу (Івано-Франківська область). Важливою складовою підтримки Олександр Шевченко стануть і 116 місцевих депутатів від партії УКРОП, які будуть залучені до виборчих процеси.

За допомогою фінансових і медіа ресурсів, Ігоря Коломойського та групи «Приват», а також розгалуженої партійної мережі, слід очікувати, що Олександр Шевченко буде серйозним конкурентом Петра Порошенка в межах не тільки Прикарпаття, а й країни в цілому. При цьому його приналежність до фракції БПП і контакти з членами президентської фракції не дозволять однозначно припускати, кого саме буде підтримувати Олександр Шевченко в 2 турі.

Базовим електоральним регіоном Прикарпатті є і для партії «Свобода», яка зберігає домінуючі політичні позиції в обласному центрі і має значне представництво як в місцевих радах (144 мандати), так і в керівництві органів місцевого самоврядування (24% керівних посад). Мережа представництв «Свободи» на Прикарпатті налічує 25 осередків, члени яких активно залучені в політичні процеси регіону.

Команду «Свободи» на Прикарпатті очолюють багаторічний голова обласної ради Олександр Сич та мер Івано-Франківська – Руслан Марцінків. Не менш впливовою особою в партії називають заступника Марцінківа, в минулому, народного депутата Олексія Кайду. Регіональні ЗМІ називають Кайду креатурою головного спонсора партії «Свобода» та одного з її неформальних лідерів Ігоря Кривецького. Згідно з інформацією журналістів «Української правди», завдання Кайди полягає в контролі над діяльністю Марцінківа та інших регіональних лідерів партії.

До команди Тягнибока слід віднести голови обласної організації партії Михайла Королик, а також групу чиновників міської ради, які представляють партію «Свобода» – секретаря Оксану Савчук, членів міськвиконкому Михайла Сеньківа та Вадима Войтика, заступника міського голови Миколи Вітенко, голови фракції «Свобода» в міськраді Романа Онуфріїва.

Оцінюючи політичний потенціал Олега Тягнибока в регіоні, варто відзначити, що сильною стороною його команди є контроль за політичним процесом в обласному центрі та обласній раді, а також достатня для участі в прийнятті рішень присутність депутатів «Свободи» в керівних органах місцевих рад. При цьому політична кооперація з «Батьківщиною», з точки зору перспектив майбутньої президентської і парламентської кампанії, може бути слабким місцем електорального позиціонування партії в регіоні. З великою часткою ймовірності можна припустити, що політичні конкуренти можуть використовувати цей факт з метою дискредитації лідерів партії, в першу чергу, Олега Тягнибока.

Резюмуючи аналіз політичної ситуації в Івано-Франківській області, слід зазначити таке:

  • регіональні політичні процеси характеризуються високим рівнем конкуренції, але, в той же час, низьким рівнем конфліктності;
  • мережа впливу Петра Порошенка сконцентрована навколо виконавчої вертикалі і функціонує за рахунок розгалуженої клієнтели Анатолія Матвієнка. З одного боку це дозволяє ефективно контролювати членів команди, але з іншого – ставить Порошенко в залежність від позиції Матвієнка;
  • особливістю політичного позиціонування Юлії Тимошенко в регіоні є те, що «Батьківщина» знаходиться не в традиційному для неї статус опозиційної політичної сили, а включена в більшість керівних органів місцевих рад. Ця обставина знижує можливості використання опозиційної риторики, хоча підвищує контроль над політичними процесами в регіоні;
  • політичним козирем Юлії Тимошенко можуть стати мережі впливу Олега Тягнибока та Олександра Шевченко, які завдяки тривалій політичній кооперації, цілком ймовірно підтримають лідера «Батьківщини» у другому турі президентських виборів.

Михайло Мозоль, Юрій Мацієвський, спеціально для «Слова і Діла»

Залишити відповідь

Your email address will not be published. Required fields are marked *